Громадська організація "Відповідь"

Усі хочуть бути щасливими. Ми орієнтовані на надбання, зростання, перемоги. І це нормально - бо тяга до успіху закладена в нас Богом. Але що робити, коли приходить несподівана втрата? Адже тоді здається, що життя втрачає сенс.
Лише уявіть, що би трапилося з вами, якби внаслідок якогось сліпого випадку, хвороби – зрештою, яке це має значення, внаслідок чого – одного дня ви втратили руку, ногу, зір, слух, можливість рухатися?
Мабуть, це перетворилося би на справжню трагедію. Багато людей після важкої втрати так і не повертаються до повноцінного життя. Комплекс меншовартості стає запорукою депресії на все подальше життя. При спілкуванні з такими людьми легко вловити якусь підсвідому вразливість, невиправдане почуття другосортності. Ще страшніше, коли люди, не в силах змиритися з таким станом речей, починають зловживати алкоголем, усамітнюються, черствіють. Проходять роки, і колись життєрадісний оптиміст перетворюється на понурену, недбало одягнену людину з пустотою в колись живих, сяючих очах .
Як пастор, я неодноразово зустрічаюся з людьми, чиї думки зайняті лише власною бідою, - вони зламані, придавлені психологічно. Вразила одна, ідентична в усіх випадках, проблема: причина їхнього стану – не сама трагедія, через яку довелося пройти, а нездатність перемогти відчуття втрати.
Люди в розпачі запитують: чому Бог це дозволив? Невже така доля людини, визначена Всевишнім Творцем?! Чи є вихід із цієї біди?!
Відповідь завжди є.
У першу чергу потрібно усвідомити, що Бог, створивши людину, Бог, який називає Себе Батьком і Творцем, не може бути зацікавленим у людських стражданнях, депресіях, поразках.
Господь любить людей і сподівається побачити їхній успіх, їхні досягнення.
І якщо навіть Він дозволив проблемі виникнути у житті людини, то Він знає і вихід з неї. І кожна людина спроможна його знайти – якщо запитуватиме Його й буде боротися.
Приймаючи проблеми свого життя, як допущені Богом – із подякою та смиренням, ми закриваємо двері свого серця для розчарування та депресії, які є інструментами диявола.
Якщо хтось вважає, що розчаруватись або бути в депресії – це його особистий вибір, я хочу запевнити, що це лише ілюзія. Так, людина ухвалює остаточне рішення. Але в даному випадку це рішення, нав’язане лукавим – і наслідки матиме відповідні. Своїм розчаруванням і згодою бути в депресії ми відкриваємо для диявола двері до свого розуму й життя. Жалістю до себе ми лише вбиваємо свій потенціал.
Якщо у вашому житті виникла проблема або ж вам довелося перенести важку втрату - не усамітнюйтесь. Не шукайте тих, хто шкодує вас. Не порівнюйте себе із людьми, на ваш погляд, успішнішими. Не зосереджуйте думки на, власне, втраті чи рані. Навпаки. Оцініть те, що ви маєте, що можете, чим обдаровані від Бога, чого ще можете навчитись, і почніть це використовувати. Знайте: ваш справжній потенціал у сотні разів перевищує Ваші мрії.
Тому мрії - це перший крок до успіху. Вони допомагають розкрити здібності й таланті, дані Богом.
Другий крок до успіху - це чітко сформульований план, як здійснити свою мрію.
Третій крок: необхідно почати втілювати свої мрії через навчання і посилену працю. Примушуючи себе робити неможливе. І навіть якщо сто раз не вдалося, все одно варто зробити сто першу спробу.
Але, щоби ці зусилля не були марними, потрібно взяти Бога, Слова із Біблії та людей, котрі, долаючи втрати, вперто здійснюють свою мрію - собі в партнери.
Втрата – невід’ємна частина твого життя. Аби щось набути, потрібно щось втратити. Не навчившись програвати, неможливо виграти.
Уся суть не в тому, що ви втратили. І навіть не в тому, що ви набули чи досягнули. Суть у тому, що Бог створив кожного з нас для перемог. А вибір залишив нам. Важливо, як ви оцінюєте себе!!! Як деградація, так і повноцінність починається зі ставлення до себе. Говорячи собі: я розумний, ви починаєте поводитись, як розумна людина. Якщо говорити собі: я - люблячий, ви будете жити, як любляча людина. Якщо говорити собі, що ви цілеспрямовані, то обов’язково житимете цілеспрямованим життям.
Але якщо ви говоритимете собі, що ви - інвалід, то будете жити, думати, поводитись як інвалід. Згодитись із вироком, нібито ви - гірший за інших – це заживо поховати себе. Біблія вчить, що від слів своїх людина оправдається, і від своїх слів буде засуджена. Своїми словами ми формуємо себе, свій розум, характер, майбуття. Можна мати руки й ноги, але дозволити своїм думкам і словам сформувати себе як найнещаснішого інваліда. Навпаки, будучи інвалідом, потрібно примусити спрямувати свої думки й слова в Божий позитив. І дуже швидко Ви побачите себе людиною, створеною за Божою подобою. Ви побачите себе тим, хто долає перешкоди й досягає поставлених цілей.
У Біблії написано: «Що людина думає в серці своєму, така вона і є»!!!
Усі великі досягнення складаються із непомітних щоденних здобутків. Кожна перемога включає в себе довіру до Творця, віру в себе, посилену праці, дисципліну власних думок.
Це не поради психолога, це вказівка Бога, як вийти із біди тим, хто потрапив у неї. Запам’ятайте: із тієї проблеми, у якій ви знаходитеся сьогодні, є дві дороги. Одну пропонує Бог, даючи чіткі інструкції, іншу – диявол: вона дуже легка – потрібно просто змиритись і згодитись, що ви обділені, обмежені й приречені.
Можна втратити руку, але не втратити гідність. Можна мати здорове тіло, але бути інвалідом у розумі. Яке ставлення до себе ви матимете?
Проблему потрібно сприймати не як нездоланну перешкоду до твого успіху, а як виклик, урок, шанс. Не звертайте увагу на те, чого вам не вистачає. Акцентуйте її на тому, що ви хочете досягти. Зосередьтеся на меті, і Бог стане поряд із вами, аби щомиті допомагати вам долати перешкоди.
«Перемога, що світ перемогла – це Віра ваша!»

Пастор Церкви «Відродження», засновник ГО «Відповідь» Богдан Мудрієвський